Бгґгґгґ я за таку веселу хрінь взялась в SFM 😂 поки ВЗАГАЛІ

О, наша улюблена забавка, зафарбовування всіх поверхонь білим гелем 🤗💦

Емілія Конлі сказала, що якщо це чергова випробувальна камера, то бюджет Aperture пробив дно, але як на мене, таке марнотратство — навпаки захмарна розкіш 🙄💰

Я обожнюю випадкові реґдоли в тф2

I love random ragdolls in tf2 so damn much

Харизматичний лиходій? А м0жЕ кР4щЕ побитий життям, нещасний антагоніст, який намагається хоч якось виплеснути свій біль назовні?

Можливо, я просто створена, щоб комфортити всяких булочок і нікому більше не дозволяти ображати їх…

Я створила окремий блог для фанартів і подібного 😃 Тепер мої малюночки можна знайти тут 👉 @meelysania як і в інших соцмережах. Я збираюсь робити реблоги звідси туди малюнків, які я вже публікувала тут, і надалі робити реблоги звідти сюди нових малюнків 🖌️

Гедканон: Вергілій не знає визначення слова «straight»

Не огляд на блокнот, але малюнки з нього (будуть далі, гортайте). Сьогодні рік, я ми виїхали з окупації і всі мої скетчбуки, блокноти, щоденники, фотоальбоми, залишились там. На моє щастя, багато малюнків я фоткала на телефон, тому сьогодні можу опублікувати ностальгічний допис. Присвячений він буде недокоміксу по недописаному фанфіку. Дякую, якщо прочитали весь цей текст, далі буде ще більше, але вже по темі 😅

Передісторія: я намагалась написати фанфік, але справа не йшла, тому мені на думку спала «геніальна» ідея: намалювати схематично те, про що я хочу написати, а потім описати малюнки. Та після цього я захопилась цим недокоміксом настільки, що покинула написання фанфіка, а зображення від схематичних почали потроху ставати більш детальними (принаймні, різниця між першими і останніми фреймами помітна).

Фанфік мав починатися з того, що Спанчбоб з Патріком почали зустрічатися. На цих кадрах зображене їхнє перше побачення. Боб цьомає Патріка в щічку, але зірка переконує Боба поцілуватись «по-дорослому», тобто в губи (хоча вони все одно просто торкнулись губами один одного і все).

Наступного дня Боб вихваляється Сквідвардові, що вони з Патріком вчора цілувались «прям по-справжньому». Сквідвард мимо волі уявив це в фарбах і аж вдавився тістечком, яке в той момент їв.

Сквідвард розізлився (бо насправді він почав ревнувати, але і сам не дуже усвідомив це). На питання Боба, чи щось не так, можливо їм не слід було цілуватись, Сквідвард зніяковів від власної реакції та сказав Бобу не турбуватись про це.

Дорогою додому вони зустріли Патріка. Через їдкий коментар Сквідварда про солодку парочку Патрік починає біситися і звинувачувати Боба в тому, що він трепло. Боб виправдовується тим, що Сквідвард його найкращий друг, тому має право знати все. Патрік запитує, хто в такому разі для нього він. Боб у своїй неперевершеній безпосередньості каже, що також найкращій друг (не маючи на увазі нічого поганого), але Патрік знову не задоволений. Бо він тупий і маніпулює Бобом. І я його терпіти не можу, змиріться.

Патрік вирішує, що Боб кидає його (пропонує залишитись друзями) і драматично йде додому, грюкаючи своїм каменем.

Сквідварда тішить те, що Боб з Патріком посварились. Адже він дуже погано почувався через те, що ті почали зустрічатися, але не міг самому собі пояснити, чому саме.

Боб зумів примиритися з Патріком та пообіцяв йому більше не обговорювати їхні стосунки з іншими. Наступного дня він на роботі каже про це Сквідвардові.

Сквідвард відповідає, що таким бовдурам як вони з Патріком і так немає що розповідати про стосунки. Боб просить Сквідварда перестати казати грубі речі, тому що вони з Патріком і так вже сварились через нього. Сквідвард відповідає, що та дурна сварка була не через нього, а через те що Патрік кончений. Боб вступається на захист свого бойфренда.

Сквідвард каже а то шо. Боб відповідає, нічого, взагалі нічого йому ніколи не казатиме і сильно злиться (можливо через те, що починає усвідомлювати потроху власні кордони). Сквідвард вирішує, що вони цілий день не розмовлятимуть і це буде однозначно чудовий день.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ, бо ліміт тамблера на зображення вичерпано, продовження обов'язково буде!

Це абсолютно ТЕ, про що я подумала! 1. Він ЗАНАДТО привабливий, сюжет цього НЕ вимагає, ідея твору взагалі в іншому. 2. Він міг би зробити ТАК БАГАТО щоб якщо не уникнути, то хочаб максимально скоротити негативні наслідки свого виробництва. І він зробив ціле нічого. Сидів і дивився в пустоту багато років, маючи у себе насінину весь цей час. Молодець, Ванслер, це геніальна тактика!

“Watching this movie makes me irrationally angry not only because the Onceler is unnecessarily attractive, but also because the whole thing could have been avoided if he just REPLANTED the trees! Basic economics darlin, if you want the money to keep coming you need sustainable resources. And it’s not like they take forever to grow, we SEE how quickly they sprout back up at the end.”

Ok, good luck 🍀 Добре, щасти

Я заре йобнуся… 🤯😠 вже десь четвертий раз поспіль тамблер публікує пост, замість того, щоб зберегти його в чернетки І ЦЕ ТОЧНО НЕ МІЙ ЗАТУП (одразу після першої випадкової публікації я стала купу разів перевіряти, на які кнопки я тицяю, ну і тицяю я в SAVE AS DRAFT). Я вже задовбалась купу разів видаляти тей нещасний допис і створювати нову чернетку і налаштовувати всякі там виділення курсивами й напівжирним 😭😭 тамблер вспокійся це на потім дай мені спокійно попрацювати з чернеткою